3. І запитати у священиків, котрі в домі Господа Саваота, і в пророків, кажучи: Чи плакати мені п'ятого місяця і поститися, як я чинив це уже багато літ
4. І було до мене слово Господа Саваота:
5. Скажи всьому народові краю цього і священикам так: Коли ви постилися і плакали п'ятого і сьомого місяця, причому вже сімдесят літ, – чи для Мене ви постилися? Чи для Мене?
6. І коли ви їсте, і коли п'єте, чи не для себе ви їсте, чи не для себе ви п'єте?
7. Чи не ті ж слова виголошував Господь через попередніх пророків, ще коли Єрусалим був велелюдний і спокійний, і міста довкіл нього, південний бік і низина, були заселені?
8. І було слово Господнє до Захарії:
9. Так говорив тоді Господь Саваот: Звершіть суд справедливий і виявляйте милість і співчуття кожний до брата свого;
10. Вдови і сироти, зайшлого і вбогого не пригноблюйте і лихого один до одного не виношуйте в серці вашому.
11. Та вони не хотіли слухати і відвернули своє рамено від Мене, а вуха свої вчинили тяжкими, щоб не слухати.
12. І серце своє закаменіли, щоб не чути закону і слів, котрі посилав Господь Духом Своїм через попередніх пророків; за це й спіткав їх великий гнів Господа Саваота.
13. І сталося: Як Він кликав, а вони не дослухалися, так само й вони прикликали, але Я не дослухався, говорить Господь Саваот.