6. Але слова Мої і ухвали Мої, котрі заповідав Я служникам Моїм пророкам, хіба не сягнули батьків ваших? І вони наверталися і казали: Як ухвалив Господь Саваот учинити з нами з огляду на шляхи наші і на справи наші, отак і вчинив з нами.
7. Двадцять четвертого дня одинадцятого місяця, – це місяць шеват, другого року Дарія, було слово Господнє до Захарії, сина Берехії, сина Іддового, пророка.
8. Бачив я вночі: Ось, муж на гнідому коні стоїть поміж миртами, котрі у заглибині, а позаду в нього коні гніді, рябі та білі.
9. І сказав я: Хто вони, володарю мій? І сказав мені Ангел, що розмовляв зі мною: Я покажу тобі, хто вони.
10. І відповідав муж, котрий стояв поміж миртами, і сказав: Це ті, котрих Господь послав обійти землю.
11. І вони відповідали Ангелові Господньому, що стояв поміж миртами, і сказали: Обійшли ми землю, і ось, уся земля заселена і спокійна.
12. І відповідав Ангел Господній і сказав: Господе Вседержителю! Доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом і над містами юдейськими, на яких Ти гніваєшся ось уже сімдесят літ?
13. Тоді у відповідь Ангелові, що розмовляв зі мною, сказав Господь слова добрі, слова утішливі.
14. І сказав мені Ангел, що говорив зі мною: Проголоси і скажи: Так говорить Господь Саваот: Пробудилося в Мені співчуття до Єрусалиму і до Сіону – глибоке співчуття;
15. І великим обуренням обурююся на народи, що живуть у спокої, бо коли Я не вельми гнівався, вони посилили зло.