1. Чи не визначений людині час на землі, і хіба дні її не те саме, що й дні найманця?
2. Як раб жадає тіні, і як найманець наджидає на свою платню,
3. Так я дістав у спадок місяці марноти, і ночі, позначені горем, відраховані мені.
4. Коли лягаю, то кажу: Коли підведуся? А вечір триває, і я перевертаюся з боку на бік, очікуючи початку дня.
5. Тіло моє в поросі, зодяглося червою і струпами; шкіра моя тріскається і ятриться.
6. Дні мої біжать швидше, аніж ткацький човник, і минають без надії.
7. Пригадай, що життя моє – лиш подих, що око моє не навернеться бачити добре.
8. Не побачить мене око того, хто бачив мене; очі Твої – на мене, – і немає мене.