8. О, якби справдилося бажання моє, і надії мої виконав Бог!
9. О, якби була воля Божа розчавити мене, то простягнув би руку Свою і уразив мене!
10. То була б іще втіха мені, і я підсилився б духом у моїй немилосердній хворобі, бо я не зрікався слів Святого.
11. Що то за сила в мене, щоб сподіватися мені? І який кінець, аби продовжити життя моє?
12. Чи твердота каміння – сила моя? І чи тіло моє з міді?
13. Чи є в мені запомога для себе, і чи є для мене якась підпора?
14. До страдника має бути співчуття від друга його, якщо тільки він не відкинув страх перед Вседержителем.
15. Але брати мої зрадливі, мов потік, наче швидкоплинні ручаї,
16. Котрі чорні від льоду, і в котрих приховується сніг.
17. Коли надходить тепло, вони міліють, а в пору спеки висихають на місцях своїх.
18. Викривлюють вони напрямок шляхів своїх, заходять в пустелю і губляться;
19. Дивляться на них каравани Теми; сподіваються мандрівники Шеви.
20. Але залишаться посоромленими в своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють.
21. Отак і ви зараз стали, як вони, побачили страшне і злякалися.
22. Чи говорив я: Дайте мені! Або з маєтку свого сплатіть за мене!