15. Але брати мої зрадливі, мов потік, наче швидкоплинні ручаї,
16. Котрі чорні від льоду, і в котрих приховується сніг.
17. Коли надходить тепло, вони міліють, а в пору спеки висихають на місцях своїх.
18. Викривлюють вони напрямок шляхів своїх, заходять в пустелю і губляться;
19. Дивляться на них каравани Теми; сподіваються мандрівники Шеви.
20. Але залишаться посоромленими в своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють.
21. Отак і ви зараз стали, як вони, побачили страшне і злякалися.
22. Чи говорив я: Дайте мені! Або з маєтку свого сплатіть за мене!
23. І визволіть мене від руки ворога, і від руки сильних викупіть мене?
24. Навчіть мене, і я замовкну; підкажіть, у чому я згрішив.
25. Які могутні слова правди! Але що доводять звинувачення ваші?
26. Ви вигадуєте вислови для звинувачення? – За вітром пускаєте слова ваші.
27. Ви вчиняєте напад на сироту і копаєте яму другові вашому.