12. Чи твердота каміння – сила моя? І чи тіло моє з міді?
13. Чи є в мені запомога для себе, і чи є для мене якась підпора?
14. До страдника має бути співчуття від друга його, якщо тільки він не відкинув страх перед Вседержителем.
15. Але брати мої зрадливі, мов потік, наче швидкоплинні ручаї,
16. Котрі чорні від льоду, і в котрих приховується сніг.
17. Коли надходить тепло, вони міліють, а в пору спеки висихають на місцях своїх.
18. Викривлюють вони напрямок шляхів своїх, заходять в пустелю і губляться;
19. Дивляться на них каравани Теми; сподіваються мандрівники Шеви.
20. Але залишаться посоромленими в своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють.
21. Отак і ви зараз стали, як вони, побачили страшне і злякалися.
22. Чи говорив я: Дайте мені! Або з маєтку свого сплатіть за мене!
23. І визволіть мене від руки ворога, і від руки сильних викупіть мене?
24. Навчіть мене, і я замовкну; підкажіть, у чому я згрішив.
25. Які могутні слова правди! Але що доводять звинувачення ваші?
26. Ви вигадуєте вислови для звинувачення? – За вітром пускаєте слова ваші.
27. Ви вчиняєте напад на сироту і копаєте яму другові вашому.
28. Але я прошу вас, погляньте на мене; чи говоритиму я неправду перед вами?
29. Перегляньте – чи є неправда? Перегляньте, – правда моя.