12. Чи повіриш йому, що він насіння твоє поверне і складе на току твоєму?
13. Чи ти дав гарні крила павичеві і пір'я та пух страусові?
14. Він залишає яйця свої на землі, і на піску зігріває їх,
15. І забуває, що нога може роздушити їх, і польовий звір може розтоптати їх.
16. Він жорстокий з дітьми своїми, наче не зі своїми, і не відає остраху, що праця його буде марною;
17. Тому що Бог не дав йому мудрости і не наділив його глуздом.
18. А коли підніметься на верховину, то насміхається з коня і вершника його.
19. Чи ти дав коневі силу і одягнув шию його у гриву?
20. Чи можеш ти налякати його, мов сарану? Хропіння ніздрів його – жах!
21. Б'є ногою землю і захоплюється силою; і йде супроти зброї.
22. Він сміється з небезпеки, і не лякається, і не відвертається од меча.
23. Сагайдак звучить над ним, виблискує спис і ратище.
24. У пориві і шаленстві він ковтає землю і не може встояти при звукові сурми.
25. При голосі сурми він кричить: І-га-га! І здалеку чує битву, гучні голоси вождів і вигуки.
26. Чи твоєю мудрістю яструб літає і завертає крила свої на південь?
27. Чи за твоїм словом злітає орел і влаштовує на верховині гніздо своє?
28. Він замешкує на скелі і ночує на чолопку узгірків та на місцях неприступних.
29. Звідти визорює собі поживу: очі його бачать далеко.