15. Раптом загинула б усіляка плоть, і людина стала б тліном.
16. Отож, якщо ти маєш розум, то слухай це і зважай на слова мої.
17. Той, хто ненавидить правду, чи може володарювати?
18. Чи можна сказати цареві: Ти – розбещений, а князям – ви злочинці?
19. Але Він не дивиться на обличчя князів і не надає перевагу скорше багатому, аніж бідному, тому що всі вони – витвір рук Його.
20. Наразі вони помирають; серед ночі народ бунтується, і вони щезають, і міцних проганяють не силою.
21. Бо очі Його над шляхами людини, і Він бачить усі кроки її.
22. Немає пітьми, ані тіні смертної, де могли б сховатися ті, що вчиняють злочини.
23. А тому Він уже не вимагає від людини, щоб йшла на суд з Богом.
24. Він долає сильних без дослідження і ставить інших на їхні місця.
25. Тому що Він учиняє відомими справи їхні, і скидає їх уночі, і вони винищуються.
26. Він завдає їм поразки, як людям злочинцям, перед очима інших,
27. За те, що вони відступили од Нього, і не зрозуміли всіх шляхів Його.
28. Аж так, що долинуло до Нього волання убогих, і Він зачув стогін пригноблених.
29. Чи дарує Він тишу, то хто може порушити? Чи приховує Він лице Своє, хто може побачити Його? Чи буде це для народу, чи для однієї людини,
30. Щоб не царював лицемір на спокусу народові,
31. До Бога треба казати: Я зазнав лиха, більше не буду грішити.
32. А чого я не знаю, Ти навчи мене; і якщо я вчиняв злочини, то більше не буду.
33. Чи за твоїми міркуваннями Він має давати заплату? Та оскільки ти відкидаєш, то лише тобі належить вибирати, а не мені; Кажи, що знаєш.