17. Щоб відхилити людину од якогось вчинку і відібрати у неї гордощі,
18. Щоб відвести душу її від провалля і життя її від урази мечем.
19. Або ж вона наставляється на розум хворобою на ложі своєму і жорстоким болем у всіх кістках своїх, –
20. І життя її одвертається від хліба, і душа її від улюбленої страви.
21. Плоть на ній марніє, аж так, що її не видно, і з'являються кості її, котрих не було видно.
22. І душа її наближається до могили, і життя її – до смерти.
23. Якщо є у неї Ангел – наставник, один із тисячі, аби показати людині достеменний шлях її, –
24. Бог змилується над нею і скаже: Звільни її від могили; Я знайшов викупа.