4. Елігу чекав, доки говорив Йов, тому що вони за віком були старші від нього.
5. Коли ж Елігу побачив, що немає відповіді в устах тих трьох мужів, тоді спалахнув гнів його.
6. І відповідав Елігу, син Барах'їлів, бузянин, і сказав: Я молодий літами, а ви старі; а тому я не наважувався і боявся висловити вам своє міркування.
7. Я казав собі: Нехай говорять дні, і багатоліття навчає мудрости.
8. Але дух у людині і натхнення від Вседержителя дає йому розуміння.
9. Не багатолітні лише мудрі, і не старі лише розуміють правду.
10. Тому я кажу: Вислухайте мене, висловлю вам свою думку також і я.
11. Ось, я чекав слів ваших, – прислуховувався до міркувань ваших, доки ви придумували, що сказати.
12. І я уважно дивився на вас, і ось, ніхто з вас не звинувачує Йова і не відповідає на його слова.
13. Не скажете: Ми знайшли мудрість – Бог його спростує, а не людина.
14. Якби він завертав слова свої до мене, то я не вашими міркуваннями відповідав би йому.
15. Злякалися, не відповідають більше, перестали казати.
16. А тому я очікував, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше,
17. То я відповім з мого боку; висловлю свої міркування я також.
18. Бо я виповнений словами, і дух у мені завдає тіснот мені.
19. Ось, утроба моя, наче вино невідкрите: воно може ось-ось прорватися, мов ті нові бурдюки.
20. Висловлюся, і буде мені легше, розтулю уста мої, і відповім.
21. На обличчя людини дивитися не буду і до жодної людини не підлещуватимусь.