3. А на трьох друзів його спалахнув гнів його за те, що вони не знайшли, що відповідати, однак звинувачували Йова.
4. Елігу чекав, доки говорив Йов, тому що вони за віком були старші від нього.
5. Коли ж Елігу побачив, що немає відповіді в устах тих трьох мужів, тоді спалахнув гнів його.
6. І відповідав Елігу, син Барах'їлів, бузянин, і сказав: Я молодий літами, а ви старі; а тому я не наважувався і боявся висловити вам своє міркування.
7. Я казав собі: Нехай говорять дні, і багатоліття навчає мудрости.
8. Але дух у людині і натхнення від Вседержителя дає йому розуміння.
9. Не багатолітні лише мудрі, і не старі лише розуміють правду.
10. Тому я кажу: Вислухайте мене, висловлю вам свою думку також і я.
11. Ось, я чекав слів ваших, – прислуховувався до міркувань ваших, доки ви придумували, що сказати.
12. І я уважно дивився на вас, і ось, ніхто з вас не звинувачує Йова і не відповідає на його слова.
13. Не скажете: Ми знайшли мудрість – Бог його спростує, а не людина.
14. Якби він завертав слова свої до мене, то я не вашими міркуваннями відповідав би йому.
15. Злякалися, не відповідають більше, перестали казати.
16. А тому я очікував, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше,
17. То я відповім з мого боку; висловлю свої міркування я також.
18. Бо я виповнений словами, і дух у мені завдає тіснот мені.