8. Люди зневажені, люди без імення, погань землі.
9. Оце їхньою учинився я нині піснею і харчем розмови їхньої.
10. Вони гидують мною, віддаляючись од мене, і не утримуються плювати перед лицем моїм.
11. Оскільки Він розв'язав повід мій, то вони скинули з себе вуздечку переді мною.
12. По праву руку підводиться цей гад; збиває мене з ніг, спрямовує небезпечні свої шляхи до мене.
13. А мою стежку зіпсували; усе встигли вчинити в ній заради моєї загибелі, не маючи помічника.
14. Вони прийшли до мене, неначе крізь широкий пролом, з гамором кинулися на мене.
15. Жахіття кинулося до мене, наче вітер, розвіялася зверхність моя, і щастя моє промчало, мов та хмарина,