19. Він кинув мене у твань, і я став, як тлін і попіл.
20. Я волаю до Тебе, а Ти не зважаєш на мене, – стою, а Ти лише дивишся на мене.
21. Ти став жорстоким до мене; міцною рукою ворогуєш супроти мене.
22. Ти підніс мене, і примусив линути за вітром, і засмучуєш мене.
23. Авжеж, я знаю, що Ти провадиш мене до смерти і в дім, де збираються всі, що живуть.
24. Так, Він не простягне руки Своєї на дім кісток, чи будуть вони кричати при своєму руйнуванні?
25. Чи не плакав я за тими, хто страждав? Чи не стогнала душа моя за бідних?
26. Коли я сподівався добра, прийшло лихо; коли чекав на світло, сталася пітьма.
27. Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.
28. Я ходжу почорнілий, але не від сонця; підводжуся в зібранні і кричу.