11. Оскільки Він розв'язав повід мій, то вони скинули з себе вуздечку переді мною.
12. По праву руку підводиться цей гад; збиває мене з ніг, спрямовує небезпечні свої шляхи до мене.
13. А мою стежку зіпсували; усе встигли вчинити в ній заради моєї загибелі, не маючи помічника.
14. Вони прийшли до мене, неначе крізь широкий пролом, з гамором кинулися на мене.
15. Жахіття кинулося до мене, наче вітер, розвіялася зверхність моя, і щастя моє промчало, мов та хмарина,
16. І нині виливається душа моя в мені, дні скорботи оточили мене.
17. Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.
18. З великими складнощами скидають одежу мою; краї хітону мого затісні для мене.
19. Він кинув мене у твань, і я став, як тлін і попіл.
20. Я волаю до Тебе, а Ти не зважаєш на мене, – стою, а Ти лише дивишся на мене.
21. Ти став жорстоким до мене; міцною рукою ворогуєш супроти мене.
22. Ти підніс мене, і примусив линути за вітром, і засмучуєш мене.
23. Авжеж, я знаю, що Ти провадиш мене до смерти і в дім, де збираються всі, що живуть.
24. Так, Він не простягне руки Своєї на дім кісток, чи будуть вони кричати при своєму руйнуванні?
25. Чи не плакав я за тими, хто страждав? Чи не стогнала душа моя за бідних?
26. Коли я сподівався добра, прийшло лихо; коли чекав на світло, сталася пітьма.
27. Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.