1. А нині насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, чиїх батьків я не погодився б розмістити із псами моєї худоби.
2. І сила рук їхніх для чого мені? Над ними вже проминув час.
3. Убогістю і голодом виснажені, вони втікають у безводний степ, похмурий і спустошений;
4. Скубуть зело біля кущів, і ягоди ялівцю – хліб їхній.
5. З громади проганяють їх, погрожують їм, як злодіям,
6. Щоб замешкали вони у вирвах потоків, в ущелинах землі і скель.
7. Ревуть поміж кущами, туляться під терном.