1. А нині насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, чиїх батьків я не погодився б розмістити із псами моєї худоби.
2. І сила рук їхніх для чого мені? Над ними вже проминув час.
3. Убогістю і голодом виснажені, вони втікають у безводний степ, похмурий і спустошений;
4. Скубуть зело біля кущів, і ягоди ялівцю – хліб їхній.
5. З громади проганяють їх, погрожують їм, як злодіям,
6. Щоб замешкали вони у вирвах потоків, в ущелинах землі і скель.
7. Ревуть поміж кущами, туляться під терном.
8. Люди зневажені, люди без імення, погань землі.
9. Оце їхньою учинився я нині піснею і харчем розмови їхньої.
10. Вони гидують мною, віддаляючись од мене, і не утримуються плювати перед лицем моїм.
11. Оскільки Він розв'язав повід мій, то вони скинули з себе вуздечку переді мною.
12. По праву руку підводиться цей гад; збиває мене з ніг, спрямовує небезпечні свої шляхи до мене.
13. А мою стежку зіпсували; усе встигли вчинити в ній заради моєї загибелі, не маючи помічника.
14. Вони прийшли до мене, неначе крізь широкий пролом, з гамором кинулися на мене.
15. Жахіття кинулося до мене, наче вітер, розвіялася зверхність моя, і щастя моє промчало, мов та хмарина,
16. І нині виливається душа моя в мені, дні скорботи оточили мене.
17. Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.
18. З великими складнощами скидають одежу мою; краї хітону мого затісні для мене.