6. Ніч та – нехай же схопить її морок, нехай не буде її у днях року, нехай не буде її в числі місяців!
7. О! Ніч та – нехай же буде вона безплідна; нехай не завітає до неї жодна радість!
8. Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, і здатні пробудити левіятана!
9. Нехай потьмяніють зорі досвітку її; нехай чекає вона на світло, і воно не приходить, і нехай не побачить вона тремтячих вій досвітньої зорі,
10. За те, що не зачинила дверей лона матері моєї і не приховала гіркот від очей моїх!
11. Чому я не згинув, виходячи з лона, і не вмер, коли вийшов із лона?
12. Нащо прийняли мене коліна? Нащо я смоктав перси?
13. Бо зараз я лежав би і спочивав, будучи у сні, і було б мені добре.
14. Із царями і радниками земними, котрі забудовували для себе пустелі,
15. Або з князями, у котрих було золото, і котрі виповнювали доми свої сріблом;
16. Або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, що не побачили світла.
17. Там злочинці перестають жахати, і там спочивають знесилені.