17. Ламав я злочинцеві щелепи і з самих зубів його виривав здобич.
18. А тоді сказав я: У гнізді моєму помру, і днів моїх буде багато, мов піску;
19. Коріння моє розпросторене водою, і роса ночує на гілках моїх;
20. Слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй.
21. Дослухалися до мене, і очікували, і мовчали під час поради моєї.
22. По словах моїх уже не міркували; мова моя краплями спадала на них.
23. Очікували мене, мов дощу, і, немов дощеві пізньому, розтуляли свої уста;
24. Траплялося, усміхнуся до них, а вони не вірять; і світло обличчя мого вони не потьмарювали.