1. І відповідав Цофар нааматянин, і сказав:
2. Роздуми мої спонукають мене відповідати, і я кваплюся висловити їх.
3. Дорікання, ганебне для мене, вислухав я, і дух розважливости моєї відповість за мене.
4. Хіба не знаєш ти, що од віку, від того часу, як постала людина на землі,
5. Веселощі нехтувачів закону нетривалі, і радість лицеміра миттєва?
6. А хоч би зросла до небес велич його, і голова його сягала б хмарин:
7. Наче викиди його, навіки згине він; а ті, що бачили його, скажуть: Де він?
8. Мов сон, відлине, і не знайдуть його; і немов нічне видіння, зникне.
9. Око, яке бачило його, вже не побачить його, і вже не угледить його місце його.
10. Сини його будуть підлещуватися до жебраків, і руки його повернуть те, що він загарбав.
11. Кістки його виповнені гріхами юности його, і з ним ляжуть вони у тлін.