1. Людина, породжена жінкою, нетривала і виповнена бентегою.
2. Мов квітка, вона виходить і опадає; утікає, мов тінь, і не спиняється.
3. І ось на неї Ти очі Свої спрямовуєш, і мене ведеш на суд з Тобою!
4. Хто принесе чисте від нечистого? Ніхто.
5. Якщо дні її визначені, і число місяців її у Тебе; якщо Ти поклав їй межу, котру вона не перейде,
6. То ухилися від неї; нехай вона спочине, аж доки не скінчить, мов найманець, дня свого.
7. Для дерева є надія, що воно, коли буде зрубане, знову оживе, і паростки виходити з нього не перестануть.