8. Твої руки попрацювали наді мною і утворили всього мене цілком, – і Ти нищиш мене?
9. Пригадай, що Ти, мов глину, вчинив мене і на тлін мене перетворюєш?
10. Хіба не Ти вилив мене, як молоко, і, мов сир, згустив мене,
11. Шкірою і плоттю зодягнув мене, кістками і жилами зв'язав мене,
12. Життя і милість дарував мені, і піклування Твоє охороняло дух мій!
13. Але й те приховував Ти в серці Своєму, – знаю, що це було у Тебе, –
14. Коли я згрішу, Ти помітиш, і не залишиш гріха мого без покари.
15. Якщо я завинив, горе мені! Якщо ж праведний, то не смію підвести голови моєї. Я перенасичений приниженням; глянь на бідування моє;
16. Воно зростає. Ти женешся за мною, мов лев, і знову вчиняєш напад на мене; і знову предивно приходиш до мене.
17. Виводиш нових свідків Твоїх супроти мене; збільшуєш гнів Твій до мене, і нещастя одне за одним збираються супроти мене.
18. І навіщо Ти вивів мене з лона? Нехай би я вмер, коли ще нічиє око не бачило мене.
19. Нехай би я, як неіснуючий, з лона був би перенесений до гробу!
20. Чи не замалі дні мої? Залиши, відступися од мене, щоб я хоч трішки збадьорився,
21. Поки я піду, і вже не повернуся, – до країни пітьми і тіні смертної.