6. Другого дня вони підвелися вранці, і принесли усеспалення, і привели пожертви мирні: і сів народ їсти і пити, а потім почав веселитися.
7. І сказав Господь Мойсеєві: Поспіши зійти; бо розбестився народ твій, котрого ти вивів із єгипетської землі.
8. Дуже скоро ухилилися вони від шляху, котрий Я заповідав їм: Вчинили собі виливане теля, і вклонилися йому, і принесли йому пожертви, і сказали: "Ось Бог твій, Ізраїлю, котрий вивів тебе із єгипетської землі!"
9. І сказав Господь Мойсеєві: Я бачу народ цей, і ось, народ, він – твердошиїй;
10. Отож, залиши Мене одного, нехай спалахне гнів Мій на них, і винищу їх, і виведу численний народ від тебе:
11. Але Мойсей почав благати Господа, Бога свого, і сказав: Нехай не спалахне, Господе, гнів Твій на народ Твій, якого Ти вивів із єгипетської землі силою великою і рукою міцною.
12. Щоб єгиптяни не говорили: "На загибель Він вивів їх, щоб убити в горах і винищити їх з лиця землі". Одверни спопеляючий гнів Твій, і відміни згубу народові Твоєму.
13. Пригадай Авраама, Ісаака та Ізраїля, служників Твоїх, котрим присягався Ти Собою, кажучи: "Множачи, помножу насіння ваше, як зорі небесні, і всю землю оцю, про котру Я сказав, дам насінню вашому, і будуть володіти вічно".
14. І відвернув Господь зло, про яке сказав, що наведе його на народ Свій.
15. І повернувся і зійшов Мойсей з гори; в руках його було дві скрижалі Одкровення, на котрих написано було з обидвох боків: і на тім, і на другім боці написано було.
16. Скрижалі були діяння Боже, і письмо, накреслене на скрижалях, було письмо Боже.
17. І коли почув Ісус голос народу, який гомонів, то сказав Мойсеєві: "Військовий гамір у таборі".