20. І взяв виливне теля, котре вони вчинили, і спалив його в огні, і перетер у тлін, і розсіяв по воді, і дав її пити синам Ізраїля.
21. І сказав Мойсей Ааронові: Що вчинив тобі народ цей, що ти увів його у гріх великий?
22. Але Аарон сказав: Нехай не розпалюється гнів володаря мого; ти знаєш цей народ, що він буйний.
23. Вони сказали мені: "Зроби нам бога, котрий простував би перед нами; тому що з Мойсеєм, з оцим чоловіком, який вивів нас із єгипетської землі, не відаємо, що сталося".
24. І я сказав їм: "У кого є золото, зніміть із себе". І віддали мені; Я кинув у вогонь, і вийшло оце теля.
25. Мойсей побачив, що цей народ шалений, бо Аарон спричинив його шал, на сором перед ворогами його.
26. І тоді постав Мойсей у воротах табору, і сказав: Хто Господній – до мене, і зібралися до нього всі сини Левіїні.
27. І він сказав їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Покладіть кожний свого меча на стегно своє, пройдіться табором од воріт до воріт і назад, і вбивайте кожний брата свого, кожний друга свого, кожний ближнього свого.
28. І вчинили сини Левіїні за словом Мойсея: і впало того дня з народу близько трьох тисяч чоловік.
29. Тому що Мойсей сказав: Сьогодні посвятите руки ваші Господові, кожний в сині своєму, і в браті своєму, нехай дарує Він вам сьогодні благословення.
30. Другого дня сказав Мойсей народові: Ви вчинили великий гріх; отож, я піднімуся до Господа, чи не сплачу за гріха вашого.
31. І повернувся Мойсей до Господа, і сказав: О, народ сей вчинив великий гріх; виготовив собі золотого бога.
32. Прости їм гріх їхній. А коли ні, то зітри й мене з книжки Твоєї, в котру Ти вписав.
33. Господь сказав Мойсеєві: Того, хто згрішив переді Мною, зітру з книги Моєї.