18. І спали всього барана на жертовнику. Це – пожертва усеспалення Господові, духмяність приємна, пожертва Господові.
19. Візьми й другого барана, і покладуть Аарон та сини його руки свої на голову барана.
20. І заколи барана, і візьми крови його, і поклади на крайчик правого вуха Ааронового, і на крайчик правого вуха синів його, і на великий палець правої руки їхньої, і на великий палець правої ноги їхньої; і покропи кров'ю на жертовника з усіх боків.
21. І візьми крови, котра на жертовнику, і єлею помазання, і покропи на Аарона і на одежу його, і на синів його, і на одежу синів його з ним; і будуть освячені, він і одежа його, і сини його, і одежа їхня з ними.
22. І візьми від барана жир і курдюк, і жир, який на нутрощах, і жировик із печінки, і обидві нирки і жир на них, праве плече,
23. І одну круглу хлібину, одного коржа на єлеї, і одного опріснока з корзини, котра перед лицем Господнім.
24. І поклади усе на руки Ааронові і на руки синам його, і принеси це, коливаючи, перед Господом.
25. І візьми це з рук їхніх, і спали на жертовнику з усеспаленням для пахощів перед Господом, це пожертва Господові.
26. І візьми грудину від барана приношення, котрий для Аарона, і принеси її, коливаючи перед Господом, і це буде твоя частка.
27. І освяти грудинку приношення, котрою коливав, і лопатку піднесення, котра була принесена від жертовного барана, котрий для Аарона і для синів його.
28. І буде це Ааронові і синам його як спадок вічний від синів Ізраїля; бо це – піднесення; піднесення має бути від синів Ізраїля при мирних пожертвах, піднесення їх Господові.
29. А священні шати, котрі для Аарона, перейдуть після нього до синів його, щоб у них помазувати їх та вручати їм священство.
30. Сім днів мусить носити їх священик із синів його, який заступив його місце, котрий входить до скинії зібрання для служіння у святині.
31. А барана посвяти візьми і звари м'ясо його на місці святім.
32. І нехай з'їдять Аарон і сини його м'ясо барана цього з корзини, біля дверей скинії зібрання.
33. Тому що через це звершено очищення для вручення їм священства і для посвяти їх; сторонній не мусить їсти цього, бо це святиня.
34. Якщо залишиться від м'яса посвяти і від хліба до ранку, то спали залишок на вогні: не треба їсти його; бо це – святиня.