21. І збирали його вранці, кожний скільки йому з'їсти; коли ж з'являлося сонце, воно тануло.
22. А шостого дня зібрали хліба удвічі, по два гомори на кожного; і прийшли всі старшини громади, і доповіли Мойсеєві.
23. І він сказав їм: Ось що повідав Господь: Завтра спокій, свята субота Господня; що треба спекти, – спечіть, і що треба зварити, – зваріть сьогодні, а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку.
24. І відклали вони до ранку, як звелів їм Мойсей, і воно не засмерділося, і черви в ньому не було.
25. І сказав Мойсей: Їжте його сьогодні; бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі.
26. Шість днів збирайте його; а сьомого дня – субота; не буде його цього дня.
27. Але деякі з народу вийшли сьомого дня збирати, і не знайшли.
28. І сказав Господь Мойсеєві: Чи довго ви будете ухилятися від виконання заповідей Моїх і законів Моїх?
29. Дивіться, Господь дав вам суботу, а тому Він якраз дає шостого дня хліба на два дні: залишайтеся кожний у себе, ніхто не виходь від місця свого сьомого дня.
30. І спочивав народ сьомого дня.
31. І назвав дім Ізраїля тому хлібові ім'я: манна; вона була, наче коріяндрове насіння, біла, а на смак, наче у медівника.
32. І сказав Мойсей: ось, що звелів Господь: Наповніть манною гомора на збереження для ваших поколінь, аби бачили хліб, котрим Я насичував вас у пустелі, коли вивів вас із краю єгипетського.