10. І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїля, то вони роззирнулися в пустелі, і ось, Слава Господня з'явилася у хмарі.
11. І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
12. Я почув ремство синів Ізраїля; скажи їм: Увечері будете їсти м'ясо, а вранці насититеся хлібом, і спізнаєте, що Я Господь, Бог ваш.
13. Увечері налетіли перепілки і вкрили табір, а вранці лежала роса біля табору.
14. Роса врешті щезла, аж ось, на поверхні пустелі щось дрібне, круповидне, дрібоньке, мов іній на землі.
15. І побачили сини Ізраїля, і говорили один одному: Що це? Бо не знали, що це таке. І Мойсей сказав їм: Це хліб, котрого Господь дав вам на поживу.
16. Ось що наказав Господь: Збирайте його кожний по стільки, скільки з'їсть, по гомору на душу, за числом душ, скільки у кого в шатрі, збирайте.
17. І вчинили так сини Ізраїля, і зібрали, хто багато, а хто мало.
18. І вимірювали гомором, і в того, хто зібрав багато, не було зайвого, а в того, хто мало, не було нестачі. Кожний зібрав, скільки міг спожити.
19. І сказав їм Мойсей: Ніхто не лишай цього до ранку.
20. Та не послухали вони Мойсея, і залишили від цього деякі на ранок; і завелася черва, і воно засмерділося; і розгнівався на них Мойсей.
21. І збирали його вранці, кожний скільки йому з'їсти; коли ж з'являлося сонце, воно тануло.
22. А шостого дня зібрали хліба удвічі, по два гомори на кожного; і прийшли всі старшини громади, і доповіли Мойсеєві.
23. І він сказав їм: Ось що повідав Господь: Завтра спокій, свята субота Господня; що треба спекти, – спечіть, і що треба зварити, – зваріть сьогодні, а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку.
24. І відклали вони до ранку, як звелів їм Мойсей, і воно не засмерділося, і черви в ньому не було.