18. І спізнають єгиптяни, що Я – Господь, коли покажу славу Мою на фараоні, на колісницях його і на вершниках його.
19. І рушив Ангел Божий, що йшов перед табором ізраїльтян, і вже йшов позаду в них, рушив і стовп хмаровий від лиця їхнього і став позаду в них.
20. І ввійшов у середину поміж табором єгипетським і між табором ізраїльтян, і був хмарою і мороком для одних і освітлював ніч для інших, і не поближчали між собою упродовж ночі.
21. І простягнув Мойсей руку свою на море, і гнав Господь море дужим східним вітром тієї ночі, і вчинив море суходолом; і розступилася вода.
22. І рушили сини Ізраїля через море суходолом; а вода їм стояла стіною праворуч і ліворуч.
23. Погналися єгиптяни, і ввійшли за ними в середину моря всі коні фараона, і колісниці його, і вершники його.
24. І вранішньої варти глянув Господь на табір єгиптян крізь стовп вогненний і хмаровий, і вчинив замішання в таборі єгиптян,
25. І поскидав колеса з колісниць їхніх, так що вони тягли їх заважко. І сказали єгиптяни: Утікаймо від лиця ізраїльтян, тому що Господь воює за них супроти єгиптян.
26. І сказав Господь Мойсеєві: Простягни руку твою на море, і нехай ринуть води на єгиптян, на колісниці їхні і на вершників їхніх.