27. Скажете: "Це – пасхальна пожертва Господові, який пройшов мимо осель синів Ізраїля у Єгипті, коли уражав єгиптян, і оселі наші порятував. І став народ на коліна і поклонився.
28. І пішли сини Ізраїля, і вчинили, як звелів Господь Мойсеєві та Ааронові, отак і вчинили.
29. Опівночі Господь уразив усіх первістків на землі єгипетській, від первістка фараонового, який сидів на престолі своєму, до первістка в'язня, що перебував у в'язниці, і все первісне із худоби.
30. І підвівся фараон уночі сам і всі служники його, і увесь Єгипет, і зчинився великий лемент на землі єгипетській, тому що не було оселі, де не було б небіжчика.
31. І прикликав фараон Мойсея та Аарона вночі, і сказав: Збирайтеся, вийдіть з-посеред середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїля, і підіть, звершіть служіння Господові, як говорили ви.
32. І дрібну і велику худобу вашу візьміть, як ви говорили, і підіть, і благословіть мене.
33. І квапили єгиптяни народ, щоб скорше виселити його із землі тієї, бо говорили вони: Ми всі помремо.
34. І поніс народ тісто своє передніше, аніж воно скисло; квасина їхня, зав'язана в одежах їхніх, була на плечах їхніх.
35. І вчинили сини Ізраїля за словом Мойсея, і брали в борг у єгиптян речі срібні і речі золоті, і одяг.
36. А Господь дарував милість народові Своєму на очах єгиптян; і вони давали йому, і обібрав він єгиптян.
37. І рушили сини Ізраїля із Рамсесу до Суккоту – близько шістсот тисяч піших чоловіків, окрім дітей.
38. І багато мішаного народу вийшло з ними, і дрібна й велика худоба, череда вельми велика.
39. І спекли вони з тіста, котре винесли із Єгипту, прісні коржі, бо воно ще не скисло, тому що їх вигнали з Єгипту і не могли зволікати, і навіть харчів не приготували з собою на дорогу.
40. А прожили сини Ізраїля в Єгипті чотириста тридцять літ.
41. І по чотириста тридцятьох роках, цього самого дня вийшло все ополчення Господнє із землі єгипетської вночі.
42. Це – ніч дбання Господові за виведення їх із землі єгипетської; оця якраз ніч – дбання Господові у всіх синів Ізраїля в поколіннях їхніх.
43. І сказав Господь Мойсеєві і Ааронові: Ось настанова про Пасху: жодний чужинець не повинен їсти її.