20. Однак Господь ожорсточив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїля.
21. І сказав Господь Мойсеєві: Простягни руку твою до неба, і буде темінь на землі єгипетській, відчутна на дотик пітьма.
22. Мойсей простягнув руку свою до неба, і була густа пітьма по всій землі єгипетській три дні.
23. Не бачили один одного, і ніхто не підводився з місця свого три дні; а в усіх синів Ізраїля було світло в житлах їхніх.
24. Фараон прикликав Мойсея і сказав: Рушайте, звершіть служіння Господові, нехай тільки залишиться дрібна і велика худоба ваша, а діти ваші нехай ідуть з вами.
25. Та Мойсей сказав: Ти маєш віддати нам, у руки наші приношення і всеспалення, аби принести Господові, Богові нашому.
26. Нехай підуть і череди наші з нами, не залишиться ані копита; бо з них ми візьмемо на пожертву Господові, Богові нашому; але доки не прийдемо туди, ми не знаємо, що принести для пожертви Господові.
27. І ожорсточив Господь серце фараона, і він не захотів відпустити їх.
28. І сказав йому фараон: Йди від мене; бережися, не з'являйся більше перед очі мої; у той день, коли ти побачиш обличчя моє, помреш.