11. Дерево смоковніці сказало їм: Чи залишу я солод мій і добрий плід мій, і чи піду я поневірятися по деревах?
12. І сказали дерева виноградній лозі: Іди ти, царюй над нами.
13. Виноградна лоза сказала їм: Чи залишу я сік мій, котрий бадьорить богів і мужів, і чи піду поневірятися по деревах?
14. Нарешті сказали всі дерева теренові: Йди ти, царюй над нами.
15. Терен сказав деревам: Якщо ви насправді хочете помазати мене царем над собою, то ходіть, довіртеся моїй тіні; а коли ні, то нехай вогонь з терену пожере кедри Ливанські.
16. Отож, глядіть, чи ви вчинили по правді і щиро, настановивши Авімелеха царем, і гаразд ви вчинили з Єруббаалом та з його домом, і відповідно до його доброчинства учинили ви?
17. За те, що батько мій воював за вас, не шкодував життя свого і визволив вас із руки мідіян;
18. А ви повстали супроти дому батька мого, і вбили сімдесят синів батька мого на одному камені, і настановили царем над мешканцями Сихемськими Авімелеха, сина рабині його, тому що він брат ваш.
19. Якщо ви нині в істині і по правді вчинили з Єруббаалом і домом його, то радійте за Авімелеха, і він нехай радіє за вас.
20. А якщо ні, то нехай вийде вогонь з Авімелеха і нехай пожере мешканців Сихемських і увесь дім Мілло, і нехай вийде вогонь із мешканців Сихему і з Бет-Мілло, та й пожере Авімелеха.
21. І побіг Йотам і втік, і пішов до Бееру, і жив там, переховуючись, тому що боявся брата свого Авімелеха.
22. А Авімелех царював над Ізраїлем три роки.
23. І послав Бог злого духа поміж Авімелехом і поміж городянами Сихему, і не захотіли мешканці сихемські підкорятися Авімелехові.
24. Щоб у такий спосіб звершилася помста за сімдесят синів Єруббаалових, і кров їхня впала на Авімелеха, брата їхнього, котрий забив їх, і на мешканців сихемських, котрі підтримали його, щоб убити братів своїх.
25. Мешканці сихемські поставили на верхів'ях гір у засідку людей, котрі наджидали його, і грабували кожного, хто проходив повз них по дорозі. Про це доповіли Авімелехові.
26. І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, – і довірилися йому сихемські мешканці.
27. І вийшли у поля, і збирали виноград свій, і чавили, і веселилися, ходили в дім бога свого, і їли та пили, і проклинали Авімелеха.
28. Ґаал, син Еведів, казав: Хто Авімелех і хто Сихем, що будемо служити йому? Чи він не син Єруббаалів, а Зевул старший його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми будемо служити йому?
29. Якби хтось дав цей народ в руки мої, я прогнав би Авімелеха; І сказано було Авімелехові: Помнож військо своє і виходь.
30. Зевул, голова міста, почув слова Ґаала, сина Еведового, і спалахнув гнів його.