1. І сказали йому єфремляни: Нащо ти це вчинив, що не покликав нас, коли йшов на війну з мідіянами? І вельми сварилися з ним.
2. Гедеон відповідав їм: Чи вчинив я подібне, як ви нині? Чи не краще те, що Єфрем перебирав виноград, аніж Авіезер, що визбирував?
3. У ваші руки віддав Бог князів мідіянських Орева і Зеева, і що я міг учинити таке, як ви? Тоді заспокоївся їхній гнів проти нього, як він сказав їм оці слова.
4. І прийшов Гедеон до Йордану, перейшов сам і триста мужів, що з ним; Вони були стомлені, переслідуючи ворога.
5. І сказав він мешканцям Суккоту: "Я благаю вас, дайте-но хліба народові, котрий іде за мною; вони стомилися, а я переслідую Зеваха та Цалмунну, царів мідіянських.
6. І сказали суккотські князі: Чи рука Зеваха та Цалмунна вже у твоїй руці, щоб нам давати хліб твоєму війську?
7. І сказав Гедеон: За це, коли віддасть Господь Зеваха і Цалмунну в руки мої, я розтерзаю тіло ваше тернями пустельними і колюччям.
8. Звідти пішов він до Пенуїлу, і говорив до них те саме. А люди Пенуїлу відповіли йому, як відповіли мешканці Суккоту.
9. Він сказав і мешканцям Пенуїлу: Коли я повернуся з миром, зруйную башту оцю.
10. А Зевах та Цалмунна були в Каркорі і з ними їхнє військо до п'ятнадцяти тисяч, усе, що залишилося з війська дітей сходу, а загинуло сто двадцять тисяч вояків, що витягали меча.
11. А Гедеон пішов дорогою тих, що жили у шатрах – Шехуне-Боголіму зі сходу до Коваху і Йоґбеги. І розгромив військо, яке знехтувало небезпекою.