37. А засідка заквапилася і поспішила до Гів'ї, і стала до бою, і понищила все місто мечем.
38. Тим часом, ізраїльтяни мали із засідкою домовлене гасло до нападу – стовп диму понад містом.
39. Отож, коли Ізраїльтяни відступили з поля бою, і Веніямин почав перемагати, і вигубив близько тридцяти ізраїльтян, бо, казали вони, знову падають вони перед нами, як і в першому бою;
40. Тоді почав підноситися з міста дим стовпом. Веніямин озирнувся назад, і ось, дим від міста підноситься до неба.
41. Ізраїльтяни повернулися, а Веніямин здивувався; бо побачив, що наближається до нього лихо.
42. І кинулися вони навтіч від ізраїльтян по дорозі в пустелю; але січа переслідувала їх, а ті, що виходили з міста, нищили їх там.
43. Оточили веніямитян, і переслідували його до Менухи, і винищували до самого східного боку Гів'ї.
44. Полягло тоді Веніямина вісімнадцять тисяч вояків – мужів хоробрих.
45. А решта завернула і побігла в пустелю, до скелі Ріммон, а ізраїльтяни винищили на шляхах іще п'ять тисяч вояків, і гналися за ними до Ґід'ому, і ще вбили з них дві тисячі люду.
46. А всіх синів Веніяминових, які впали того дня, було двадцять п'ять тисяч вояків, котрі оголювали меча, і всі вони були мужі міцні.
47. І повернули ті, що залишилися, і втікали в пустелю, до скелі Ріммону, шістсот чоловік, і сиділи там на кам'яній горі Ріммон чотири місяці.