35. І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїльтянами, і поклали того дня Ізраїльтяни з синів Веніямина двадцять п'ять тисяч сто вояків, що оголили меч.
36. Коли сини Веніямина побачили, що вони зазнали поразки, тоді Ізраїльтяни поступилися місцем синам Веніямина; бо сподівалися на засідку, котру вони поставили поблизу Гів'ї.
37. А засідка заквапилася і поспішила до Гів'ї, і стала до бою, і понищила все місто мечем.
38. Тим часом, ізраїльтяни мали із засідкою домовлене гасло до нападу – стовп диму понад містом.
39. Отож, коли Ізраїльтяни відступили з поля бою, і Веніямин почав перемагати, і вигубив близько тридцяти ізраїльтян, бо, казали вони, знову падають вони перед нами, як і в першому бою;
40. Тоді почав підноситися з міста дим стовпом. Веніямин озирнувся назад, і ось, дим від міста підноситься до неба.