19. Вони сказали йому: Мовчи! Поклади руку твою на уста твої і йди з нами; і будь у нас батьком і священиком. Чи краще тобі бути священиком у домі одного чоловіка, аніж бути священиком у коліні чи в племені Ізраїлевому?
20. Священик зрадів, і взяв ефода, терафи і ідола, і пішов з народом.
21. Вони обернулися і пішли, і відпустили дітей, худобу і важке пустили наперед.
22. Коли вони одійшли від оселі Михи, мешканці домів, що сусідили з домом Михи, зібралися і погналися за домом Дана,
23. І гукали синам Дановим. Сини Данові обернулися і сказали Михові: Чого тобі, що ти отак репетуєш?
24. Миха сказав: Ви забрали богів моїх, котрих я зробив, і священика, і відійшли; Чого ж іще? То нащо ви говорите: Чого тобі?
25. Сини Данові сказали йому: Замовкни, щоб ми не чули голосу твого; інакше деякі з нас, розгнівавшися, нападуть на вас, і ти погубиш своє життя і життя родини своєї.
26. І пішли сини Данові шляхом своїм; А Миха, побачивши, що вони потужніші від нього, повернувся назад, у дім свій.
27. А сини Данові взяли те, що зробив Миха, і священика, котрий був у нього, і пішли на Лаїш, супроти народу спокійного і безтурботного, і звоювали його мечем, а місто спалили вогнем.
28. Нікому було допомогти, бо він був віддалений од Сидону і не мав стосунків з кимось. Місто це було в долині, що поблизу Бет-Рехова. І збудували знову собі місто і оселилися в ньому.
29. І назвали місто: Дан, за йменням батька свого Дана, сина Ізраїля; а передніше ім'я міста було: Лаїш.
30. І поставили в себе сини Данові різьбленого ідола; а Йонатан, син Ґершома, Манасіїного сина, сам і сини його були священиками у коліні Дановому до дня полону тієї землі.