11. Він сказав їй: Якщо пов'яжуть мене новими мотузками, котрі не були в роботі, то знесилюся, і буду, як решта людей.
12. Деліла взяла нові мотузи і пов'язала його, і сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе! (А тим часом, один сидів в опочивальні у засідці). І позривав він їх із рук, мов нитки.
13. І сказала Деліла Самсонові: Ти все обдурюєш мене і говориш мені неправду; скажи мені, чим пов'язати тебе. Він сказав їй: Якщо вплетеш сім кучерів з моєї голови у тканину основи і приб'єш її цвяхом до ткацької колоди.
14. І вона прибила їх до колоди ткацьким ув'язком, і сказала йому: Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився зі сну свого і вирвав ткацьку колодку разом із тканиною.
15. І сказала йому Деліла: Як же ти говориш: Кохаю тебе, а серце твоє не зі мною? Ось ти тричі обдурив мене і не сказав мені, у чому велика сила твоя.
16. І тому, що вона своїми докорами обтяжувала його щодень, і гнітила його, то душа його знемоглася до смерти.
17. І він відкрив їй все своє серце, і сказав їй: Бритва не торкалася моєї голови, бо я назорей Божий від лона матері моєї. Якщо обстригти мене, то відступить од мене сила моя, і я знесилію, і стану, як решта людей.
18. І побачила Деліла, що він відкрив їй своє серце цілком, послала закликати володарів филистимських, сказавши їм: Тепер приходьте; він одкрив мені своє серце цілком. І прийшли до неї володарі филистимські, і принесли срібло в руках своїх.
19. А вона приспала його на колінах своїх, і прикликала чоловіка і наказала йому обстригти сім кучерів з голови його. І почав він знесилюватися, і відступила від нього сила його.
20. І сказала вона: Филистимляни йдуть на тебе Самсоне! Він пробудився зі сну свого і сказав: Піду, як передніше, і звільнюся. А не відав, що Господь відступив од нього.
21. І взяли його филистимляни і викололи йому очі, привели його до Гази і закайданили його двома мідними ланцюгами, і він молов у домі в'язнів.