20. Постань, Господе, нехай не переважає людина; нехай будуть засуджені народи перед очима Твоїми.
21. Наведи, Господе, страх на них; нехай знають народи, що вони тільки люди.
22. Для чого, Господе, стоїш задалеко, утаємничуєш Себе в годину скорботи?
23. У гордині своїй нечестивий переслідує убогого: нехай же впіймають вони підступність, котру самі вигадують.
24. Тому що нечестивий пишається жаданням серця свого; і благославляє користолюбця, якого ненавидить Господь.
25. Через гординю своїх пожадань нечестивий не буде шукати Господа; у всіх помислах його немає Бога!
26. Його шляхи завжди ведуть до загибелі; суди Твої задалекі для його очей; на всіх ворогів своїх він споглядає з відразою.
27. Говорить у серці своєму: Не похитнуся; від роду й до роду ніколи не станеться зі мною лихого!"
28. Уста його виповнені прокляттям, підступністю і брехнею; під язиком його неправда і марнота.
29. Сидить у засідці за подвір'ям; в утаємничених місцях убиває безвинного; очі його підглядають за вбогим;
30. Чатує в утаємниченому місці, мов лев у лігві; чатує у засідці, щоб схопити вбогого; хапає бідного, затягуючи у сіть свою;
31. Згинається, припадає, – і вбогі падають від потуги його.
32. Каже у серці своєму: Забув Бог, затулив обличчя Своє, не побачить ніколи.
33. Постань, Господе, Боже мій, піднеси руку Твою, не забудь пригноблених.
34. Навіщо нечестивий нехтує Богом, кажучи в серці своєму: "Ти не покараєш?"