6. Ти, наче повінь, несеш їх, мов сон, – як трава, котра уранці виростає, вранці квітне і зеленіє, а на вечір в'яне і сохне.
7. Бо ми щезаємо від гніву Твого і від люті Твоєї ми збентежені.
8. Ти поклав беззаконня наші перед Тобою і потаємні гріхи наші перед світлом обличчя Твого.
9. Усі дні наші знебулися у гніві Твоєму; літа наші минають, як зітхання.
10. Днів наших сімдесят літ, а при більшій міцності вісімдесят літ, і найкраща пора їхня – праця і печаль, бо минають швидко, і ми летимо.
11. Хто знає силу гніву Твого? І лють Твою за мірою страху Твого?
12. Навчи нас так рахувати дні наші, щоб нам надбати серцем мудрість.
13. Обернися, Господе! Доки? Змилосердься над служниками Твоїми.
14. Насить нас уранці милістю Твоєю, і ми будемо радіти і веселитися упродовж усіх днів наших.
15. Розвесели нас за дні, в котрі ти уразив нас, за роки, в котрі ми бачили недобре.