2. Господе! Ти нам притулок від роду й до роду.
3. Передніше, аніж народилися гори, і Ти витворив землю і світ, і від віку й до віку Ти – Бог.
4. Ти повертаєш людину у тлін і говориш: Поверніться, сини людські!
5. Бо перед очима Твоїми тисяча літ, як день учорашній, коли він проминув і, немов сторожа нічна.
6. Ти, наче повінь, несеш їх, мов сон, – як трава, котра уранці виростає, вранці квітне і зеленіє, а на вечір в'яне і сохне.
7. Бо ми щезаємо від гніву Твого і від люті Твоєї ми збентежені.
8. Ти поклав беззаконня наші перед Тобою і потаємні гріхи наші перед світлом обличчя Твого.
9. Усі дні наші знебулися у гніві Твоєму; літа наші минають, як зітхання.
10. Днів наших сімдесят літ, а при більшій міцності вісімдесят літ, і найкраща пора їхня – праця і печаль, бо минають швидко, і ми летимо.
11. Хто знає силу гніву Твого? І лють Твою за мірою страху Твого?
12. Навчи нас так рахувати дні наші, щоб нам надбати серцем мудрість.