23. Але за Тебе нас убивають щоденно, мають нас за овечок, зрокованих на загин,
24. Прокинься, чому спиш, Господе! Пробудися, не покинь нас назавжди.
25. Нащо утаємничуєш обличчя Своє, забуваєш скорботу нашу і пригноблення наше?
26. Бо душа наша зневажена аж до пороху, а нутро наше сягнуло землі.