11. Розважливість вчиняє людину неквапливою на гнів, і слава для неї – бути поблажливим до переступів.
12. Гнів царя – мов ревище лева, а приязнь його – мов роса на траву.
13. Безглуздий син – то біда для батька, а сварлива дружина – стічна ринва.
14. Дім і маєток – спадок від батьків, а розумна дружина, – від Господа.
15. Лінощі занурюють у сонливість, і недбала душа зазнаватиме голоду.
16. Хто береже заповіді, береже свою душу, а той, хто не дбає про свої шляхи, – загине.
17. Хто чинить бідному добро, той Господові позичає; і Він йому надолужить за його доброчинство.
18. Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся його криком.
19. Гнівливий нехай зазнає покарання, бо, коли помилуєш його, то ще більше каратимеш його.
20. Дослухайся поради і приймай викриття, щоб учинитися тобі відтак мудрим.
21. Багато замірів у серці людини, але справдиться лише визначене Господом.
22. Радість людини – доброчинність її, і вбога людина краща, аніж брехлива.
23. Страх Господній провадить до життя, і хто має його, завжди буде вдоволений, і лихо не спіткає його.
24. Ледачий опускає руку свою до чаші, і не хоче піднести її до рота.
25. Якщо ти покараєш облудника, то навіть простодушний стане розважливим; і коли викриєш розумного, то він прийме повчання.
26. Той, хто обдирає батька і проганяє матір, – син ганебний і безсоромний.
27. Припини, сину мій, слухати поради про те, щоб ухилятися від висловів пізнання.
28. Лукавий свідок збиткується над судом, і вуста лиходіїв ковтають неправду.