1. Краще вбогий, що ходить чесно, аніж багатий з брехливими устами, і, до того ж, безглуздий.
2. Не добре душі без пізнання, і квапливий ногами спіткнеться.
3. Глупота людини збочує шлях її, а серце її обурюється на Господа.
4. Багатство долучає багато друзів, а бідного покидає навіть друг його.
5. Брехливий свідок не залишиться без покари, і хто говорить неправду, не врятується.
6. Багато людей запобігають перед можними, і кожний – друг людині, котра приносить дарунки.
7. Бідного ненавидять всі брати його, і тим паче друзі його віддаляються од нього; наздоганяє їх зі словами поради, але вони не бажають цього.
8. Хто здобуває розум, той любить душу свою; хто пильнує розважливість, той знаходить успіх.
9. Брехливий свідок не залишиться без покари, і хто говорить неправду, загине.
10. Не до лиця глупакові ошатність, а поготів рабові панування над князями.
11. Розважливість вчиняє людину неквапливою на гнів, і слава для неї – бути поблажливим до переступів.
12. Гнів царя – мов ревище лева, а приязнь його – мов роса на траву.
13. Безглуздий син – то біда для батька, а сварлива дружина – стічна ринва.
14. Дім і маєток – спадок від батьків, а розумна дружина, – від Господа.