13. Хто за добро віддає злом, від оселі його не відійде лихо.
14. Початок сварки – наче прорив води; припини сварку, доки не спалахнула вона.
15. Той, хто виправдовує лиходіїв і звинувачує праведного – обидва мерзота перед Господом.
16. Нащо скарб в руках безглуздого? Для надбання мудрости у нього немає розуму,
17. Друг любить о будь-якій порі, і, мов брат, прийде в лиху годину.
18. Чоловік безглуздий готовий на поруку, і дає поруку за ближнього свого.
19. Хто любить сварки, любить гріх; і хто високо підносить браму свою, той шукає занепаду.
20. Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.
21. Хто народжує безглуздого – собі на горе, і батько безглуздого не знатиме втіхи.
22. Веселе серце діє вдячно, мов лікування, а пригнічений дух висушує кістки.
23. Лиходій бере гостинця з пазухи, щоб викривити шляхи правосуддя.