12. Живими поглинемо їх, як шеол, і – такими, що сходять в могилу;
13. Наберемо всілякого коштовного майна, виповнимо оселі наші здобиччю;
14. Кидай твій жереб серед нас, нехай торбу маємо одну на всіх.
15. Сину мій! Не ходи дорогою з ними, притримай ногу твою від стежини їхньої,
16. Тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови.
17. На очах усіх птахів марно розвішувати сіть;
18. А засідку вчиняють на власну кров, і чигають на своє життя.
19. Отакі шляхи кожного, хто жадає чужого добра: воно відбере життя у володарів його.
20. Мудрість кричить на вулиці, на майданах підносить (вона) свій голос,
21. На чільних місцях зібрань вигукує, при вході до міських брам промовляє слова свої;
22. Доки, невігласи, будете любити неуцтво? Доки глузії будуть насолоджуватися своїми глузами? І доки безглузді будуть ненавидіти знання?
23. Наверніться до мого викриття: ось, я виллю на вас дух мій, повідаю вам слова мої.
24. Тому що я кликала, а ви не підкорилися; простягала руку мою, та ніхто не зважив.
25. І ви відкинули всі мої поради, і викривань моїх не прийняли.
26. За це я буду сміятися з вашого нещастя; і радітиму, коли запопаде вас жах;
27. Коли запопаде вас жах, мов буря, і лихо, мовби вихор, прилине до вас; коли упаде на вас скорбота і тісноти,
28. Тоді будуть кликати мене, а я не відповідатиму; з ранку будуть шукати мене, але не знайдуть мене.
29. За те, що вони зненавиділи знання і не вибрали для себе страху Господнього,
30. Не прийняли поради моєї, знехтували усіми викриттями моїми;
31. За це будуть вони насичуватися від плодів шляхів своїх і наситяться від помислів їхніх.