8. Коли Всевишній наділяв спадком народи і розселяв синів Адамових, тоді позначив рубежі народів за числом синів Ізраїля.
9. Бо частка Господа – народ Його; Яків – наділ спадку Його.
10. Він знайшов його в пустелі, у степу печальному і дикому; огороджував його, доглядав його, беріг його, як зіницю ока Свого.
11. Як орел опікується гніздом своїм, ширяє над пташенятами своїми, розпросторює крила свої, підхоплює їх і носить їх на крилах своїх;
12. Так Господь один водив його, і не було з ним чужого бога.
13. Він підніс його на високу місцину, щоб він міг насичуватися витворами землі, і Він витворив для нього мед із каменя і єлей із твердої скелі,
14. Маслом коров'ячим і молоком овечим, і лоєм ягнят, і баранів башанських, і козлів, і густою пшеницею, і ти пив вино, чисту кров ягід виноградних.
15. І розповнювався Ізраїль, і став упертим; став огрядним, гладким і тлустим; і тоді залишив він Бога, що утворив його, і злегковажив Скелею спасіння свого.
16. Чужими божками вони дратували Його, і мерзотами спричинили гнів Його.
17. Приносили пожертви демонам, а не Богові, божкам, котрих вони не знали, нових божків, котрі прийшли від сусідів і котрих не жахалися батьки ваші.
18. А Скелю, яка породила тебе, ти забув, і не пам'ятав Бога, який утворив тебе.