5. Але вони розбестилися перед Ним, вони не діти Його за своїми вадами, покоління примхливе і розбещене.
6. Чи цим віддячуєте ви Господові, народе недолугий і немудрий? Чи не Він Батько твій, Котрий учинив тебе, утворив тебе, і влаштував тебе?
7. Пригадай дні старожитні, помисли про роки попередніх родів; запитай батька свого, і він звістить тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі.
8. Коли Всевишній наділяв спадком народи і розселяв синів Адамових, тоді позначив рубежі народів за числом синів Ізраїля.
9. Бо частка Господа – народ Його; Яків – наділ спадку Його.
10. Він знайшов його в пустелі, у степу печальному і дикому; огороджував його, доглядав його, беріг його, як зіницю ока Свого.
11. Як орел опікується гніздом своїм, ширяє над пташенятами своїми, розпросторює крила свої, підхоплює їх і носить їх на крилах своїх;
12. Так Господь один водив його, і не було з ним чужого бога.
13. Він підніс його на високу місцину, щоб він міг насичуватися витворами землі, і Він витворив для нього мед із каменя і єлей із твердої скелі,
14. Маслом коров'ячим і молоком овечим, і лоєм ягнят, і баранів башанських, і козлів, і густою пшеницею, і ти пив вино, чисту кров ягід виноградних.
15. І розповнювався Ізраїль, і став упертим; став огрядним, гладким і тлустим; і тоді залишив він Бога, що утворив його, і злегковажив Скелею спасіння свого.
16. Чужими божками вони дратували Його, і мерзотами спричинили гнів Його.
17. Приносили пожертви демонам, а не Богові, божкам, котрих вони не знали, нових божків, котрі прийшли від сусідів і котрих не жахалися батьки ваші.
18. А Скелю, яка породила тебе, ти забув, і не пам'ятав Бога, який утворив тебе.
19. Господь побачив це, і зненавидів їх за те, що дратували, і відкинув синів Своїх і дочок Своїх.
20. І сказав: Приховаю обличчя Моє від них, і побачу, яким буде кінець їхній: бо вони рід розбещений, діти, котрі не мають вірности.
21. Вони спричинили Мою ревність не богом, ідолами своїми завдали Мені прикрости, а Я збуджу їхні ревнощі не народом, я роздратую їх людом безтямним.
22. Бо вогонь спалахнув у гніві Моєму, пече до аду найглибшого, і пожере землю і вирощене нею, і спопелить підніжжя гір.
23. Простягну на них нещастя і використаю на них стріли Мої.
24. Будуть виснажені голодом, понищені лихоманкою, і лихою пошестю; і пошлю на них зуби звірів, і отруту гадів землі.
25. Надворі буде вбивати їх меч, а в домах – жах – і юнака, і юнку, і грудне немовля, і посивілого чоловіка.