19. Господь побачив це, і зненавидів їх за те, що дратували, і відкинув синів Своїх і дочок Своїх.
20. І сказав: Приховаю обличчя Моє від них, і побачу, яким буде кінець їхній: бо вони рід розбещений, діти, котрі не мають вірности.
21. Вони спричинили Мою ревність не богом, ідолами своїми завдали Мені прикрости, а Я збуджу їхні ревнощі не народом, я роздратую їх людом безтямним.
22. Бо вогонь спалахнув у гніві Моєму, пече до аду найглибшого, і пожере землю і вирощене нею, і спопелить підніжжя гір.
23. Простягну на них нещастя і використаю на них стріли Мої.
24. Будуть виснажені голодом, понищені лихоманкою, і лихою пошестю; і пошлю на них зуби звірів, і отруту гадів землі.
25. Надворі буде вбивати їх меч, а в домах – жах – і юнака, і юнку, і грудне немовля, і посивілого чоловіка.
26. Я сказав би: Розпорошу їх, і зітру з-поміж людей пам'ять про них.
27. Але відклав це заради ворожого гніву, щоб вороги його не запишалися і не сказали: Наша рука висока, і не Господь утворив усе це.
28. Бо вони народ, який знетямився, і не має в них жодного глузду.
29. О, якби вони поміркували, зрозуміли це, затямили, що з ними станеться насамкінець!
30. Як може один переслідувати тисячу, а двоє проганяти десять тисяч, якби Скеля їхня не видала їх, і Господь не віддав їх!
31. Бо скеля їхня не така, як наша Скеля; самі вороги свідки тому.
32. Бо виноград їхній від виноградної лози содомської і з ланів гоморських; ягоди їхні ягоди отрутні, грона їхні гіркі.