20. І вона вважалася землею велетнів, у старожитні часи жили на ній велетні; аммоніти називали їх замзумами.
21. Народ великий, численний і високий, як сини Енакові; але винищив їх Господь перед лицем їхнім, і вигнали вони їх, і оселилися на місці їхньому.
22. Як Він учинив для синів Ісавових, що живуть на Сеїрі, винищивши перед ними хореїв, і вони вигнали їх, і оселилися на їхньому місці, і мешкають до цього дня.
23. І аввеїв, які мешкали в поселеннях до самої Ази, кафторії, які вийшли з Кафтора, винищили, і оселилися на місці їхньому.
24. Підведіться, рушайте і перейдіть потік Арнон; ось, Я віддаю в руку твою Сигона, царя хешбонського, амореянина, і землю його; розпочинай оволодівати нею, і веди з ним війну.
25. Від цього дня Я почну поширювати страх і жах перед тобою на народи під усім небом; ті, що почують про тебе, затремтять і жахнуться від тебе.
26. І послав я послів із пустелі Кедемот до Сигона, царя хешбонського, зі словами мирними, щоб сказати:
27. Дозволь перейти мені землею твоєю; я піду шляхом, не зійду ні праворуч, ні ліворуч.
28. Харчі продай мені за срібло, і я буду їсти, і воду для пиття давай мені за срібло, і я буду пити, тільки ногами моїми пройду.
29. Так, як учинили мені сини Ісавові, які живуть на Сеїрі, і моавитяни, які живуть в Арі, допоки не перейду через Йордан на землю, котру Господь, Бог наш, дав нам.
30. Але Сигон, цар хешбонський, не погодився дозволити перейти нам через свою землю, тому що Господь, Бог твій, ожорсточив дух його, і серце його зробив упертим, щоб віддати його в руку твою, як це видно тепер.
31. І сказав мені Господь: Ось, Я розпочинаю віддавати тобі Сигона і землю його; починай оволодівати землею його.
32. І Сигон з усім народом своїм виступив супроти нас на бойовище біля Ягаци.
33. І віддав його Господь, Бог наш, у руки наші, і ми розбили його і синів його, і весь народ його.