17. Тоді сказав мені Господь, говорячи:
18. Ти проходиш нині мимо володінь Моава, через Ар;
19. І наблизився до аммонових синів; не вступай з ними у ворожнечу, і не розпочинай з ними війни, бо Я не дам тобі нічого від землі синів аммонових у володіння, тому що Я віддав її у володіння синам Лотовим.
20. І вона вважалася землею велетнів, у старожитні часи жили на ній велетні; аммоніти називали їх замзумами.
21. Народ великий, численний і високий, як сини Енакові; але винищив їх Господь перед лицем їхнім, і вигнали вони їх, і оселилися на місці їхньому.
22. Як Він учинив для синів Ісавових, що живуть на Сеїрі, винищивши перед ними хореїв, і вони вигнали їх, і оселилися на їхньому місці, і мешкають до цього дня.
23. І аввеїв, які мешкали в поселеннях до самої Ази, кафторії, які вийшли з Кафтора, винищили, і оселилися на місці їхньому.
24. Підведіться, рушайте і перейдіть потік Арнон; ось, Я віддаю в руку твою Сигона, царя хешбонського, амореянина, і землю його; розпочинай оволодівати нею, і веди з ним війну.
25. Від цього дня Я почну поширювати страх і жах перед тобою на народи під усім небом; ті, що почують про тебе, затремтять і жахнуться від тебе.
26. І послав я послів із пустелі Кедемот до Сигона, царя хешбонського, зі словами мирними, щоб сказати:
27. Дозволь перейти мені землею твоєю; я піду шляхом, не зійду ні праворуч, ні ліворуч.
28. Харчі продай мені за срібло, і я буду їсти, і воду для пиття давай мені за срібло, і я буду пити, тільки ногами моїми пройду.