26. Але ви не пішли, а повстали супроти заповіді Господа, Бога вашого.
27. І ремствували у шатрах ваших, і говорили: Господь, з ненависті до нас, вивів нас із землі єгипетської, щоб віддати нас до рук амореїв і винищити нас.
28. Куди ми підемо? Браття наші розслабили серце наше, говорячи: Народ той чисельніший і вищий від нас, міста там великі і укріплені до небес, та й синів Енакових бачили ми там.
29. І я сказав вам: Не страхайтеся і не бійтеся їх,
30. Господь, Бог ваш, який простує перед вами, Він буде змагатися за вас, як Він те вчинив для вас у Єгипті, перед очима вашими.
31. І в пустелі оцій, де, як ти бачив, Господь, Бог твій, носив тебе, як чоловік носить сина свого, всіма шляхами котрі ви проходили, до приходу вашого на оце місце.
32. Але й при цьому ви не вірили Господові, Богові вашому,
33. Котрий ішов перед вами шляхом у вогні – шукати вам місце, де поставити вам шатра вночі, щоб підказувати вам дорогу, якою вам рухатися, а вдень у хмарині.
34. І Господь почув слова ваші, і розгнівався, і присягнувся, говорячи:
35. Ніхто із чоловіків оцих, із цього лихого роду, не побачить доброї землі, котру Я клявся дати батькам вашим.
36. Тільки Калев, син Єфуннеїв, побачить її, йому дам Я землю, котрою він ходив, і синам його, за те, що він підкорявся Господові.