3. Я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені плоттю,
4. Себто, ізраїльтян, котрим належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законодавство, і богослужіння, і обітниці;
5. Їхні й батьки, і від них Христос у плоті, Бог, що є над усім, благословенний навіки, Амінь.
6. Проте не так, щоб слово Боже не справдилося. Бо не всі ті ізраїльтяни, що від Ізраїля,
7. І не всі діти Авраама, котрі від насіння його; але сказано: В Ісаакові назветься тобі насіння.
8. Себто, не тілесні діти є діти Божі, – але діти обітниці визнаються за насіння.
9. А слово обітниці таке: О цій же порі прийду, і в Сарри буде син.
10. І не одне це: але так було з Ревеккою, коли вона зачала водночас двох синів від Ісаака, батька нашого;
11. Бо коли вони ще не народилися і не вчинили нічого доброго чи лихого, – щоб воля Божа у вибранні звершувалася,
12. Не від справ, але від Того, Хто прикликає, – сказано було їй: Більший буде у рабстві в меншого.
13. Як написано: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.
14. То що скажемо? Невже неправда у Бога? Зовсім ні;
15. Бо Він каже Мойсеєві: Кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію.
16. Отже, помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто прагне, але від Бога, що милує.